Допомога хоспісу для онкохворих

20 березня 2018

13 березня співробітники соціального відділу Кафедрального собору УПЦ відвідали відділення паліативної допомоги (при Київському міському онкоцентрі) та передали пожертву для медичного закладу.

Акція відбулася за сприяння Міжнародного благодійного фонду на честь Покрови Пресвятої Богородиці. 

Центру було передано господарські товари, миючі засоби, засоби гігієни, ілюстровані православні календарі на загальну суму понад 20 000 гривень. Завідувач відділення Калачов А.В. подякував представникам релігійної громади за надану допомогу та участь. 

Біля міської онкологічної лікарні, що на вул. Верховинній, 69, знаходиться хоспіс для онкохворих. Хоспіс — медичний заклад, де наглядають за невиліковно хворими та готують їх до смерті. Двоповерховий корпус розташований метрів за сто від лікарні. На вхідних дверях намальована жіноча рука, яка відпускає метелика на волю. Таку емблему вигадали медики-онкологи. Невиліковно хворих тут доглядає медперсонал, а сама будівля розрахована на 25 осіб. Є їдальня, церква, бібліотека, зимовий сад. 

Ось як іноді буває: поруч із нами живуть люди, які перебувають у передсмертному стані, а ми про це навіть не здогадуємось. Завдяки небайдужості керівника соціального відділу Олени Богданової, чоловік якої ще недавно був пацієнтом хоспісу, з'явилася можливість надати допомогу хворим та медичному закладу. 

Кожен живе своє життя. Термінів її не знає ніхто – каже одна із заповідей хоспісу. Біда може прийти в будь-який будинок, і кожен може стати невиліковним пацієнтом. Проте говорити про смерть та тяжкі хвороби у нас не прийнято досі. Багато людей у ​​нашій країні болісно вмирають у стражданнях, не маючи коштів та можливості легально отримати ліки для зменшення мук. 

Незважаючи на існування цього хоспісу, у столиці не вистачає місць для людей з останніми стадіями раку та іншими смертельними хворобами. У Київських лікарнях не надають послуг з догляду таких хворих, у приватних клініках теж. Існує всього два хоспіси: на вул.Попудренка та на вул.Верховинній 69. Обидва хоспіси тільки для онкохворих, до того ж є велика проблема для людей, які не мають відношення до цього району. 

Ракових пацієнтів на останній стадії хвороби неможливо вилікувати. Зате можна позбавити болю, зняти важкі симптоми і підвищити якість їхнього життя, іноді перед самим її кінцем. На жаль, у нашій країні онкохворі часто приречені на смерть у муках у домашніх умовах, а рідні божеволіють від того, що допомогти не можуть нічим. Сподіватимемося, що держава змінить ставлення до цього питання і стане на бік хворих та нещасних, на бік добра та милосердя.